УПА Опции

[VV-nik]

Исходя из опыта более-менее спокойного обсуждения темы Белого движения , хочу предложить пообсуждать тему "феномена УПА (Украинской повстанческой армии)" - если оно в принципе интересно..
Просю не считать это ПРЕДЛОЖЕНИЕ пропагандой "украинского буржуазного национализма"...

[VV-nik]

кое-кто из членов ОУН и УПА например, был/стал... Героем Советского Союза!

В подтверждение:
http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=1559
Подробнее - тут:
http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/05/24/40271/
Интересно, не правда ли? Люди в 1939 бежали от войны в СССР, а их - на каторгу...
И ладно бы - поляков (это хоть понятно), а чехословаков-то за что?

Интересное об рейде УПА в Словакию (там видео с РЕАЛЬНЫМИ повстанцами, захваченными чехословаками):
http://www.istpravda.com.ua/digest/2011/05/14/38584/
Причем эти кадры оказались недостаточно пропагандистскими:

Цю новину сповіщали газети та оголошення на вітринах магазинів. Для отримання максимального пропагандистського успіху навіть було знято короткий документальний фільм.
За кадром звучали суворі слова диктора про грізного командира бандерівської армії "Бурлаку" і його штаб. А в кадрі глядач бачив групу молодих хлопців, найстаршому (за віком і за рангом) з яких "Бурлаці" було 26 років, та молоду, на вигляд двадцятилітню, дівчину з романтичними псевдонімом "Офелія".
Тож, попри бажання творців фільму полякати глядачів, зокрема вигаданими звірствами затриманих чи есесівським минулим їх командира, він вийшов не дуже переконливим.
Справжні бандерівці в ролі бандерівців виявилися не достатньо страшними для комуністичної пропаганди. Натомість ми отримали унікальні кадри, на яких зафіксовані вояки УПА на чолі з Володимиром Щигельським - "Бурлакою", котрому на той момент залишилося жити менше двох років.
Чехословацька хроніка про Бурлаку і Офелію 1947 року. З сайту ЦДВР
Розстріляний у 1949 році в Польщі повстанський командир та його товариші "ожили" в новому чехословацькому фільмі про УПА "Акція Б", відзнятому в 1951 році.
В цьому фільмі "бандерівці" були вже такі, "як треба" - користувалися виключно німецькою зброєю, до моменту відходу на захід гордо носили німецьку форму з нашивками СС, постійно пиячили і знущалися над нещасними жителями Чехословаччини.
Фільм, на думку комуністів, був настільки вдалий, що його використовували для перевиховання повстанців в сибірських таборах.

И кстати, действительно в основном на фото - молодежь:
http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2012/10/14/96817/#6
там особенно интересны фото 1947 с того самого рейда (мелькают 44-е "штурмгеверы") и 1942 - подготовка на Коломыйшине, явно в стенах сельской школы...

Вот ИСЧО об мотивах простых людей:
http://ia-prometei.org.ua/?p=48860
Правда тут оговорка:

Мирослав Симчич, 1923 р. н. Сотенний УПА
У мене небезпечне було все життя, але це не значить, що треба боятись... На початку 1945 року в Коломийському районі вже було 16 сотень і Космач був нашою базою. А більшовики її назвали бандерівською столицею. Робили три спроби захопити. Нам дали наказ перекрити підступ Космач – Яблунів, зупинити підмогу червоним військам, які бились у Космачі, зайняти оборону і стояти насмерть. Перед тим був тяжко поранений сотенний. Прислали заміну з Чорного лісу. Він (новий командувач. – Ред.) не встиг ознайомитись із сотнею і не був у горах, де складний рельєф. Підійшов до мене. Я був командиром чоти, але мав на своєму рахунку успішні бої. Він каже: бери команду на себе. Повів сотню, знайшов відповідне місце. Стали трикутником. Було в нас 22 кулемети, полковий міномет і 22-міліметрова бронебійка. Не було чути пострілів, був гул як у пеклі. Я думаю, і в пеклі гірше не буває. Результату бою ми тоді не знали. Знали, що набили кучу совєтів, а хто вони, яка частина, нічого не знали. Ця подія була 1945 року, а КГБ до 1968-го не знав, хто їх побив. А у 1968-му я дізнався, з ким це було. Генерал Дєрґачов, який вивозив татар, чеченців та інгушів. Він був командиром каральної дивізії. Була сатисфакція від цієї удачі... Просидів я 32 роки, шість місяців і три дні.

На самом деле - в засаду этого Симчича угодила вовсе не дивизия во главе с генералом, а конвойный полк НКВД (точнее - один батальон) во главе с подполковником, который действительно погиб, и с ним десятка два человек, в т.ч. две женщины-медики. Это все конечно печально, НО батальон разгромлен НЕ был, т.е. засада УПА свою главную задачу не выполнила...
Кстати, "влет в засаду случился из-за несогласованности между полком и пограничниками, которые и проводили ту операцию...